З любов’ю до України

Abstract

Україна є молодою незалежною суверенною державою з багатовіковою історією. Найвизначніші пам’ятки нашої держави були включені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Україна може претендувати на розширення цього списку. Та історія не була милосердною до України та її пам’яток. Багато унікальних витворів рук нашого талановитого народу, шедеврів архітектури та пов’язаних із ними творів мистецтва і культури нищилися або грабувалися під час ворожих навал, соціальних катаклізмів, антирелігійної боротьби, воєн. Однак найтрагічніші втрати для нашої Вітчизни принесло XX ст. Лише в Києві були знищені такі шедеври українського зодчества, як Свято-Михайловський Золотоверхий монастир, збудований у XII ст., зруйнований 1934 р. Отож, коли на початку 1990-х років Україна здобула омріяну державну незалежність, коли над нею вже не тяжіли негативні ідеологічні догми, поважні українці, громадськість порушували питання про те, щоб відродити нашу духовну спадщину, особливо культові споруди, які знищувалися за тоталіарного режиму. Першим голос на захист наших скарбів підніс видатний державний та громадський діяч, український письменник, Герой України Олесь Терентійович Гончар. Заради духовного відродження України, відновлення історичної пам’яті Олесь Гончар ініціює відбудову Свято-Михайлівського собору - цього шедевру двох епох: XII ст. і розквіту українського бароко XVII—XVIІІ ст. Він започаткував і очолив Благодійний фонд із відтворення Михайлівського Золотоверхого монастиря. Указом Президента України 12 червня 1996 р. був створений Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини, якому, зважаючи на клопотання громадськості, відомих діячів культури, було присвоєно ім’я Олеся Гончара. Фонд і надалі продовжуватиме роботу з відродження та збереження скарбів України, таким діяльним чином виконуючи заповіт великого письменника - «Собори душ своїх бережіть».