Публіцистика Євгена Сверстюка: пошук «істини» у ствердженні духовних цінностей

Abstract

Євгена Сверетюка сьогодні називають патріархом української публіцистики. Ключовими в його доробку виступають роздуми про долю і місце нації та її культури в координатах світового хронотопу. Філософсько-релігійна та морально-етична домінанти проблематики творчості митця мають глибинний етнічний ґрунт, у якому коріняться закони макрокосмічного світотворення. Сконцентрованою ідеєю,крізь призму котрої формується телеологія публіцистичного дискурсу Євгена Сверетюка й загалом модус його світопізнання, є істина. Значущість авторського гострого слова, довіра й заглиблення реципієнта в підтекст письменницької тканини зумовлюють народження нових смислів давно відомих понять, метафоризацію традиційних значень. Таким чином, концепт істина на сторінках творів публіциста-дисидента збагачується новими семантичними модифікаціями, які спонукають до пошуків сьогочасних інтерпретацій попередніх сутностей. Концепт істина має особливу фундаментальну значеннєвість, оскільки побутує в різних сферах наукового універсуму, зокрема цією лексемою послуговуються у філософії, культурології, теології, праві, логіці. Істина в контексті гострої публіцистики Євгена Сверетюка - це концепт-максимум, у якому сублімувалися стрижневі ідейні засади творчої і громадської діяльності митця. Розглядувана номінація є ідеологічним ядром, де радіально відмежовуються визначальні світоглядні поняття як для автора, так і для реципієнтів: Бог, Абсолют, Дух, Слово, Ідея, Любов, Розум, Правда. Істина визначається національними пріоритетами, що зумовлює її актуальність в конкретному історичному та еоціокультурному етнічно офарбленому хронотопі.