Становище юдейських об’єднань в Україні в контексті державної політики повоєнного часу (1944 – середина 1960-х рр.)

Abstract

Певна лібералізація державно-церковних взаємин у перші повоєнні роки не стосувалася юдейських об’єднань. Зростання релігійності населення, збільшення кількості віруючих, посилення еміграційних настроїв євреїв змушували державно-партійну верхівку з особливою пильністю ставитися до юдейських громад, що перебували в межах впливу Ради у справах релігійних культів (далі РСРК). Щоб загальмувати еміграційні процеси, радянське керівництво прийняло таємну директиву «Про стримування реевакуації єврейського населення в західні райони України», що на практиці отримала зворотну реакцію [1, с. 577]. Еміграція євреїв, в т.ч. нелегальна, набирала обертів через прояви антисемітизму, справжні масштаби якого замовчували. Зафіксовано випадки нетолерантного ставлення до єврейської нації як місцевого населення, так і влади.