|
DSpace of Korolenko Poltava National Pedagogical University >
Наукові видання >
Рідний край >
2012(2) >
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/1918
|
| Назва: | Родина Лівицьких і Канівщина: документальні свідчення. |
| Автори: | Гаєр, Н. |
| Ключові слова: | Андрій Лівицький
Марія Лівицька
Микола Лівицький |
| Дата публікації: | 2012 |
| Видавець: | Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка |
| Короткий огляд (реферат): | Повертаються із забуття імена наших земляків - видатних діячів української революції Симона Петлюри й Андрія Лівицького (1879-1954), знайомого Симона Петлюри з юнацький років, а в буремні часи революції та громадянської війни - одного з його близьких соратників. 1917 p. А. Лівицький був губернським комісаром пізніше — міністром юстиціі УНР, заступником голови, а з жовтня 1920 р. - головою Ради народних міністрів. Після вбивства С.Петлюри став заступником голови Директорії й Головним отаманом військ УНР, із 1926 р. був Президентом УНР в екзилі. Його син Микола Лівицький - голова Уряду УНР (1957-1965), Президент УНР в екзилі (1967-1989), - це найвище становище в еміграційній громаді, найбільша пошана й авторитет. Марія Лівицька - громадська діячка, соратниця Андрія Лівицького. На еміграції - довголітня голова Союзу Українок. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/1918 |
| Розташовується у зібраннях: | 2012(2)
|
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.
|
