Листи Василя Бережного до Олеся Гончара (1946-1986)

Abstract

Життєві дороги Василя Бережного й Олеся Гончара перетнулися в далекі 1930-ті роки в Харкові, коли юнаки стали студентами українського технікуму журналістики імені Миколи Островського. З того часу вони ніколи не розлучалися, — аж до завершення земного шляху Бережного 19 березня 1988 року. Обом чоловікам, які вже спробували себе в красному письменстві, які мріяли про велику літературу, випали вельми нелегкі ратні будні. Вони з мужністю здолали ці випробування. До Гончара, коли повернувся з фронту, дійшла сумна звістка, що його побратим Бережний нібито поліг на полі бою. І якою ж незмірною радістю для Олеся, тоді студента Дніпропетровського університету, став лист від дорогого Василя з Києва. Олесь і Василь опинилися в різних містах і розраду знаходили в листуванні. У родинному архіві Гончара вдалося віднайти понад три десятки щирих і мудрих послань від Бережного. Вони датовані не лишень 1946 роком, коли Олесь був далеко від Києва, а й пізнішими літами, останній - 1986 роком.