“Ярешківський одесит, або Мамай без коня”: творчість Бориса Нечерди (критико-літературознавчий дискурс)

Abstract

Історія рецепції здобутків і прорахунків Борис Нечерди розпочалася тоді, коли з’явиласяперша поетична збірка “Материк”, - 1963 року. І першим, хто представив молодого поета читачам, дав путівку в літературне життя, як модно було говорити тоді, був знаний російський поет в Україні Іван Рядченко. Передмова його під назвою "Знайомтесь: Борис Нечерда!" і стала тією критичною ластівкою, що сповістила весну приходу нового митця, шлях якого почав верстатися в Одесі, у лоні Одеської філії Спілки письменників, хоч доволі швидко розпросторився в національному контексті, зробився помітною складовою українського літературного процесу другої половини XX - початку XXI століття. На окрему й розлогу розмову заслуговує цілісне дослідження художньої специфіки всієї спадщини письменника, причому без спрямлень і спрощень, без декларативного захвалювання, натомість системного вивчення, спершу на рівні мікропоетики, а далі - з перспективою на посутні узагальнення. Бо цілком закономірно час передмов і післямов до творів і збірок Б. ГІечерди, їх рецензування має змінитися іншою дослідницькою стратегією і тактикою. Для повного й глибокого розкриття й осягнення творчості письменника, відкриття його глибоко символічної, філософської прозової творчості потрібні зусилля багатьох фахівців. Отже, суперечностей в оцінках вистачає, але сама тема “Творчість Бориса Нечерди” ближча до початку системної розробки, ніж до стану підведення підсумків, тим більше остаточних, і, здається, рушати в путь літературознавчого і монографічного дослідження треба якнайскоріше, бо, відомо, багато матеріалів в історії літератури губиться і забувається, довго-довго чекає своєї черги. Тим часом лакуни множаться, а час багато що руйнує і навіть відсуває в таку далеку перспективу, з якої немає вороття.