Морально-етичні засади існування та сутності людини в просвітництві

Abstract

Філософсько-концептуальні основи французького Просвітництва відображають соціально-моральні основи людського буття. Згідно з творцями Просвітництва, гуманність – це головна доброчинність, а всі інші моральні чесноти – похідні від неї. На думку засновника французького Просвітництва ХVІІІ ст. Вольтера, загальним принципом будь-якої моралі є положення: «якщо ти маєш сумнів, утримайся від дії, як справедливої так і несправедливої». Від одного кінця світу до іншого завжди буде почуте загальноприйняте визначення: «не роби того, чого ти не хотів би, щоб заподіяли тобі». Весь світ, за твердженням французького просвітника, визнавав необхідність людської порядності. Вольтер запитує: «звідки виходить ця одностайність, якщо не від верховного інтелекту, великого Деміурга». Постановка та відповідь мислителя на подібні питання характеризує деїстичність його світогляду в межах моралі та соціальної філософії.