Конотації волі у сьогоденні українських реалій

Abstract

Пошукувана філософськими антропологами цілісність людського буття незбагненним шляхом створюється у плинному самоздійсненні життєвих спроможностей, потенцій – через відносно «тотальні» складники, одним з яких є феномен свободи. В українській мові значення свободи здавна передається словом «воля» як, з одного боку, спроможність мобілізації людиною себе до чогось – здатність до вибору, та, з іншого боку, свобода. Відомі філософські й соціальні концепти волі – «воля до смислу», «політична воля», зараз актуальним є повсюдний імператив «волі до перемоги». В історичній площині українських реалій дихотомія понять свободи і необхідності обертається виразною суперечністю іманентної смисложиттєвої константи – волі, з одного боку, й украй неприйнятної для українця неволі / несвободи, «гіршої за смерть», з іншого боку, набуваючи з огляду на конотативну тотожність неволі і смерті потужного протиставлення антиномій волі – смерті. Сьогодні, за умов без перебільшень цивілізаційної трагедії російсько-української війни, окупаційного режиму на Донбасі, Півдні та в Криму протистояння обох модусів дихотомічної зв’язки воля або смерть у той чи інший спосіб актуалізовано чи не для кожного українця.