Проблема державотворчих стереотипів українського етносу

Abstract

Ставлення українців до держави, як чужої, так і своєї власної, здавна було досить скептичним. Ще відомий вітчизняний етнопсихолог В. Янів стверджував, що «українському народові не вистачає охоти шанувати авторитет». Авторитет державної влади також не став винятком. Проявом його заперечення передусім є анархізм, який можна розглядати як політико-правову ідеологічну течію, метою якої є заперечення інституційного, зокрема державного управління суспільством та окремим індивідом. Однак саме трактування анархізму як ідеологічної течії та політико-правового стереотипу етносу є досить суперечливим. Традиційно ідея анархізму розглядалася як явище надзвичайно деструктивне для державотворчого процесу. Проте, на нашу думку, у даному контексті варто навести кілька слушних положень щодо цього феномену висунутих вітчизняним філософом О. Киричком. Так, дослідник наголошує, що ідея та ментальна настанова анархізму має своїм підгрунтям уявлення про прадавність, однак прадавність особливу, таку, що має непересічну цінність. Він вважає: «Що б там не було, давнє і архаїчне на рівні масової свідомості осмислюється як наділене цінністю, натомість, якщо проаналізувати контексти вживання префікса «арх» у класичній грецькій мові, то вони не просто апелюють до давнини, до звичайного минулого у лінійній картині часу, а реактуалізують поширене в колективному несвідомому (етнічній ментальності – О.Ш.) уявлення про «золотий вік», «золотий час», себто ідеальний стан людства, що існував дуже давно, але був кращий за сучасність, ціннісно переважає теперішній профанний час, міфологему вочевидь укорінену у несвідоме надзвичайно глибоко».