Проблема ідентичності як інтелектуального "замирення" людини з природою у філософській антороплогії Г. Плеснера

Abstract

1. Про ідентичність із точки зору філософської антропології У певному сенсі можна сказати, що проблема ідентичності людини є ледь не єдиною проблемою філософської антропології, оскільки всі різноманітні перспективи парадигмального та методичного ядра філософської антропології так чи так орієнтуються саме на два таких основних питання: «Ким є людина?» і «Чим є людина?» І навіть більше, можна стверджувати, що філософська антропологія, незважаючи на власні провокації і заохочення до використання можливостей трансдисциплінарного перетинання кордонів суміжних галузей людинознавства, більшою мірою опікується саме запитом щодо людяності як такої, ніж конкретними і численними відповідями як реакціями на таку запитувальну домінанту людської орієнтації у світі. Історичний підхід до питання про самовирізнювання дозволяє не лише спостерігати певну генезу цієї здатності, але й відстежити той факт, що її «прогрес» водночас являє собою акумуляцію небезпеки саме так, а не інакше вибудовувати взаємозв’язки з неживим і живим, а серед живого – із несвідомою, просто свідомою та рефлексивною (самосвідомою) поведінкою.