Роман “Три листки за вікном” Валерія Шевчука як об’єкт літературознавчого осмислення

Abstract

Роман “Три листки за вікном” Валерій Шев- чук писав майже 15 років (його складають повісті “Ілля Турчиновський” (1968), “Петро утеклий” (1979) та “Ліс людей” (1981)), 1986-го епічний триптих нарешті вдалося видати й репрезентувати читачеві. Критика зустріла його неоднозначно, що, зрештою, природно в пору зламу ідеологічних парадигм, ще більше загострилася її інтерпретаційна різноспрямованість після здобуття твором Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури (1988, нині - Національна премія України імені Тараса Шевченка). Коливання критичних оцінок супроводжує сприйняття роману й по сьогодні, а стосується воно як питань поетики й жанрології твору, так і напрямків і контекстів його прочитання. Тричленна композиція твору й авторське жанрове визначення його як роману-триптиха скеровують дослідника розглядати ввесь текстовий корпус “Трьох листків...” як цілісність, вирізняючи особливості кожної з повістей у його складі. Факт беззаперечної геніальності митця не дає права критикам насліпо віднести його до якогось певного літературного табору й механічно інтерпретувати його твори відповідно до особливостей того чи того стилю, жанру, темпорального виміру. Тим більше, що Валерій Шевчук - письменник надзвичайно працьовитий, здатний продовжувати гамувати естетичний голод українського читача й літературознавця, а поява його нових творів потребує відповідної літературно-критичної рецепції та переоцінки його попереднього доробку. Це дає підстави припустити, що наука, яка досліджує творчий доробок Валерія Шевчука під різним кутом зору, лише набирає обертів і нині перебуває в стані активного формування напрямків, здатних охопити творчість усебічно й виважено, адекватно до художніх здобутків митця не тільки на ниві української культури, але й у європейському контексті.