Методологія історії повсякдення у культурологічних дослідженнях

Abstract

Запровадження новітніх підходів в українську методологію історії зумовлене багатьма важливими факторами. Ми зазнаємо найрадикальніших змін у суспільстві. Існує складний процес переосмислення цінностей. Інтерес до історії зростає в геометричній прогресії, і існує чітка різниця між оптимістичним та песимістичним підходами до історичної спадщини. Історичні методології регулярно переглядаються, а функціональні можливості історичної науки оновлюються та розширюються. Проблеми повсякденної історії сьогодні розвиваються і в Україні. Це один із сучасних напрямків розвитку історичної науки, що сформувався у другій половині XX століття. У процесі формування так званої «нової історії». Новим напрямком історичної методології під назвою «Історія повсякденного життя» опікувалися М. Блок, Ф. Бродель, Л. Февр. Це пов’язано з діяльністю французьких істориків у відомій історичній школі «Аннали». В Україні активно розвивається напрям історії повсякдення окремих соціальних груп. На регіональному рівні у цій галуз працювали О. Лук’яненко та В. Дмитренко (Лахно), вивчаючи історію будення освітян та остарбайтерів. Дослідники повсякденного життя в загалом часто акцентують увагу на активному або пасивному опорі режиму і ставлять його на перший план «щоденного опору».