Мова українських народних дум у часовому вимірі

Abstract

Мова народних дум є унікальним явищем в історії української словесно-образної творчості. Великий вплив на збереження її самобутності мали спосіб виконання, поширення, власне побутування цих творів - насамперед у кобзарському середовищі. Консерватизм і відносна закритість до зовнішніх впливів сприяли збереженню автентичності мови дум. Питання про характер мови українських народних дум дискусійне. Стосовно цього дослідники висловлювали дві думки. Одні (Ф. М. Колесса, Л. К. Рак) вважають, що основу мови дум становить народна мова - уснорозмовна традиція, інші аргументують її народно-книжний характер (П. Г. Житецький, С. О. Єфремов). Мета дослідження полягає в тому,щоб встановити та прокоментувати факти давньої усномовної традиції, засвідчені в героїчному епосі й стійко збережені в сучасному народнорозмовному континуумі. Об'єктом наукового спостереження обрано мову думового епосу, предметом - лексичні одиниці, засвідчені в епічних текстах, що водночас є активними одиницями сучасного народнорозмовного континууму Лівобережжя (на теренах Сумського, Харківського, Чернігівського, Полтавського та ін. регіонів).