Народнопісенна основа українськомовних поезій Євгена Гребінки

Abstract

У першій половині XIX століття в українській літературі точилася боротьба між класицизмом та бурлеском, з одного боку, та романтизмом - із другого. Необхідність подолати бурлеск у змалюванні українського національного характеру усвідомив і Євген Гребінка. Видатні вітчизняні письменники завжди зверталися до фольклору як до життєдайного джерела. Народна пісня була першоосновою творчості Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, І.Манжури, Л.Глібова, Є.Гребінки. Питання впливу фольклору на поезію висвітлювали у своїх розвідках М.Бернштейн, І.Березовський, А.Каспрук, М.Сайко та інші літературознавці й фольклористи. Предметом нашої уваги в цій статті є вплив народної пісні на українськомовні вірші Є. Гребінки (“Човен”, “Українська мелодія”, “Надпись к рисунку К. С. А. Г-НОЙ”, “Маруся”). У віршах Є. Гребінки, як і в українських народних піснях, виразно виокремлюється кілька значних тематичних груп, серед яких особливе місце займають три - роздуми про життя, доля жінок, інтимна лірика. Є.Гребінка володів щасливим даром знаходити точні назви для своїх творів. І тут йому також не раз ставав у пригоді фольклор. Мова українських поезій Є. Гребінки барвиста, виразна. Інколи автор цілком свідомо вводив у свої твори рідкісні слова, які зустрічав у народних піснях, цим самим зберігши їх, зафіксувавши в літературі: “плавле” (“...де плавле мій милий?”), “лучне”, “квилить”. Є. Гребінка досконало знав пісню, захоплювався нею, а тому й використовував її особливості у власних творах, зокрема українських поезіях, які з повним правом можна вважати народними.