Поетичні акварелі Лебединщини

Abstract

Таран Анатолій Васильович - український поет, журналіст. Понад 25 років життя офіцер-журналіст віддав службі в армії, і повсякчас його грізною “зброєю” було друковане слово. Саме за цей час розквітнув у ньому талант поета: одна за одною виходять збірки “Реальність”, “Ранкова шибка”, “Аеродром”, “Квіти вогню”, “Невтрачена мить”, “Ветерани фронтового дитинства” та ін. Поезії Анатолія Тарана за змістом влучні, неначе постріл. У них часто подається філософське узагальнення теми людського буття, природи, кохання. Поет стоїть на сторожі української мови. Не зважаючи на те, що десятиліттями жив і працював у російськомовному середовищі, пише тільки українською - батьківською мовою. Недарма Олесь Гончар назвав Анатолія Тарана “українською душею в сірій шинелі”. У відставку вийшов, маючи звання підполковника. Місяць-другий на відпочинок - і знову до роботи. Повний фізичних сил і творчих задумів Анатолій Таран влаштовується на роботу журналістом у газету “Вечірній Київ”. Одночасно засновує, редагує і видає інформаційний листок “Оболонь”. Його публікації як Марка Тваня (такий обрав псевдонім) присвячувалися злободенним питанням розбудови молодої української держави, були доволі критичними і безкомпромісними. Видно, якоюсь із них завадив певній групі столичних ділків творити свої темні оборудки, - почалися погрози, телефонні дзвінки недоброзичливців... Трагедія сталася 21 березня 1995 року за “нез’ясованих обставин”: журналіста Анатолія Тарана знайшли мертвим на пустирищі одного зі столичних районів Києва. Біль цієї втрати глибоко відгукнувсь у серцях колег по перу - співробітників Національних спілок письменників і журналістів України, редакцій газет “Вечірній Київ”, “Народна армія”, “Вартові неба”, інших організацій... Журналіст-поет Анатолій Таран передчасно пішов із життя, та незнищенною залишилася його творчість. Стараннями вірних друзів, членів сім’ї, шанувальників таланту організовано перевидання збірок літератора, в бібліотеках Києва, у середніх і вищих навчальних закладах проводяться тематичні вечори за його поезією. На батьківщині Анатолія Васильовича планується також здійснити низку заходів з увічнення пам’яті цієї світлої і мужньої людини.