Куди йдемо, Дніпрові люди?

Abstract

Прочитано останню строфу цієї незвичайної книги, багатої думкою, насиченої емоціями, переживаннями автора з приводу порушених проблем. Хочеться навіть сказати – цієї хвилюючої книги. Досконалий вірш, вдалі образні епітети, свіжі, несподівані рими - усе це, поза іншими вартостями, свідчить про несумнівну літературну важливість збірки. Відверто – читання непросте. І вдруге, втретє інколи повертаєшся до рядка, то тут, то там трапляються неологізми, діалектизми, тягнешся по словник... Але ж і задоволення від осмислення авторської думки, світосприйняття, філософії, того, що втаїлося між рядками! Тут, як і взагалі у творчості М. В. Костенка, витримано принцип наближення читача до інтелектуального рівня митця, спонукання реципієнта до мислення, розвитку можливостей пізнання. Тематика збірки охоплює широке коло питань – від інтиму особистих переживань до осмислення значення книги в людському житті, а зокрема таких святинь, як “Кобзар”, ролі мистецтва й митця в суспільстві, відгуків на політичні події, на болючі питання екології. Автор милується і натхненно описує неповторну красу природи, адже тут його стихія, – де похоронені кості близьких і далеких пращурів: скіфів і сарматів, антів і русів, саме тут ареал нашої слави козацької. Зауважимо, що досвідчений митець явив у книзі ще одну грань свого таланту – це римовані афоризми, дещо зі східної традиції рубаїв, якими особливо прославився відомий мислитель і поет середньовічного Сходу Омар Хайям, та загалом це максими традиційно європейської культури. Будь-яка книга в жанрі художньої літератури розрахована на шанувальників краси і сили слова. Упевнений, що такий шанувальник одержить справжнє задоволення від прочитання збірки полтавського майстра пера. Адже автор не повчає. Він сам роздумує і ненав’язливо спонукає читача мислити, доходити власного висновку. Майже кожен твір (навіть чотиривірш) викликає бажання розширити викладену в ньому думку, проаналізувати і доповнити її.