Методичні аспекти навчання старшокласників української народної вишивки

Abstract

Українська народна вишивка є прадавнім видом декоративно-ужиткового мистецтва. Вишивка використовується в українському народному побуті насамперед на одязі, переважно на жіночих та чоловічих сорочках. Крім того, вишивка поширена на предметах побуту, таких як рушники, скатертини, наволочки, тощо. Інтерпретація поняття «українська вишивка» є досить широким – це і один з видів народного декоративного мистецтва українців; і орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами; і один із найпоширеніших видів рукоділля українських жінок і, зокрема, дівчат [4]. Композиційне вирішення української вишивки відзначається безмежною фантазією та колоритом. І все ж у ньому переважають стрічкові, букетні та вазонні композиції. За етнографічними особливостями вишиванки відрізняються регіональними відмінностями. Більше того, українські вишиванки мають один стиль, загальний для всіх країв, тому їх легко впізнати серед вишитих сорочок інших народів – слов’янських і неслов’янських. На Поліссі, Волині, Бойківщині були відомі архаїчні екземпляри, зазвичай одного кольору.