Справа миргородських “ображених” (липень 1929 – лютий 1930 рр.)

Abstract

У середині 1920-х років партійне керівництво СРСР відповідно до своїх програмових засад узяло курс на перехід від “кооперативного соціалізму” до суспільної колективізації сільського господарства. Він співпав у часі з початком форсованої індустріалізації країни, яка потребувала величезних фінансових затрат для збільшення імпорту машин та промислового обладнання. Найбільшим джерелом надходження іноземної валюти був експорт, крім лісу і золота, сільськогосподарської продукції. Тому основним “спонсором” соціалістичної індустріалізації мало стати село. Звідси – свідомо занижені державні заготівельні ціни на хліб, які у 5–7 разів були нижчі від ринкових, і завищені – на промислові товари. Курс на пролетаризацію села не міг не викликати опору, переважно стихійного, який охопив усі верстви селянства, включаючи молодь, що зростала і виховувалася вже за радянських часів. З’явилися численні протибільшовицькі підпільні організації, що більше нагадували групи однодумців – противників насильницької колективізації. Одна з таких груп склалася в селі Довгалівці на Миргородщині. Після арешту опозиційних до більшовицького режиму довгалівських селян лубенські чекісти об’єднали їх у кримінальну справу “Ображених”. Її існування частково розкрите в статті Ю. Борщенко, проте висвітлене загально в аспекті боротьби органів ДПУ з Українською автокефальною православною церквою (УАПЦ) на Полтавщині. Справу довгалівських “Ображених” вів уповноважений Лубенського окружного відділення ДПУ Готовцев, він же попередньо визначив і міру покарання. Звинувачення було стандартним – контрреволюційна діяльність. езважаючи на те, що слідчі не мали переконливих доказів “контрреволюційної діяльності” заарештованих, вони вимагали розстрілу І0 із 11 затриманих. Цей вирок був ще одним із кроків до остаточного знищення національної за своїм духом УАПЦ.