Про природу надособової реальності духовної культури

Abstract

У статті показано, що надособова реальність духовної культури є складною, автономною, цілеспрямованою рефлексією, замкнутого на собі культурного процесу, який у міру свого розвитку упродовж двох з половиною тисяч років набував найбільш розвинутої структури і змісту. Гегель і Гартман досить повно розкрили її своєрідну природу, складну структуру і культурно-історичне значення. Їх концептуальні побудови можуть служити методологічною основою для загального культурологічного дослідження. Тематичний культурологічний підхід дозволяє досліджувати генезис світової культури і окремих культур народів. Тематичний аналіз письмових джерел (до VI ст. до н. э.) переконливо показує натуралістично-силовий характер ментальних просторів усіх без винятку культур. Це означає, що не в одній культурі до VI ст. до н. е. ми не знайдемо уявлень про розум і доброчесність як чисто духовних, самостійних реальностей. Тематичний підхід дозволяє дослідити революційні перетворення осьового часу, коли здійснився революційний перехід від натуралістично-силового до розумово-добродійного ментального простору культури.