Думки А. Макаренка і В. Сухомлинського про роль та значення педагогічної етики у діяльності вчителя

Abstract

Великий внесок у розробку проблеми про роль та значення педагогічної етики у професійній діяльності вчителя-вихователя зробили А. Макаренко і В. Сухомлинський. А. Макаренко вважав, що вчитель має бути гармонійною людиною, досконалим, як внутрішньо, так і зовнішньо. На його думку, педагогічна мораль повинна поєднувати суворі вимоги до людини і глибоку повагу до неї. А. Макаренко стверджував, що найпоширенішою помилкою педагогів є те, що вони вважають дітей об’єктом виховання. На це він відповідав: «Діти – живі життя, і життя прекрасні, і тому треба ставитись до них, як до товаришів і громадян, треба бачити і поважати їх права і обов’язки, право на радість і обов’язок відповідальності». А. Макаренкові зауважував: «За що б ми не вхопилися в справі виховання, ми всюди прийдемо до питання міри, а якщо сказати точніше – до середини... Слово «середина» можна замінити іншим словом, але як принцип це треба мати на увазі при вихованні дітей», бо «надмірність у тому чи іншому ставленні до учнів часто закінчується протилежним, тобто дає зворотну реакцію». Надмірна вимогливість призводить до непослуху, надмірна серйозність – до легковажності, надмірна поблажливість – до грубості і т. д.