Сашко Помідор

Abstract

...В революцію жовтня 1917-го вбито батька Сашка М’язя – потомственного дворянина. А трохи згодом – і маму-дворянку. Шестилітньому Сашкові куширями розлогого маєтку вдалося втекти од лютої селянської розправи – заскорузлої у десятиліттях від кріпосного права помсти ще за старезні гріхи блакитнокревних предків. Поневірявся довго. Крав їжу, де тільки міг, аби не вмерти з голоду. Врешті-решт прибився до столичного Харкова. А у ньому кипіла велика робота! І по базарах їжі було вдосталь. Зазівався продавець – і Сашкові є і снідання, й обід, і така-сяка вечеря. Будувався гігант «Держпром», а поруч, в університетському саду закладався ще величніший Дім проєктів. Ось там, у будівельних закапелках і відловили обірванця Сашка разом із іншими дитячими жертвами чергової революції. Із ними потрапив до Антона Макаренка в комуну імені Дзержинського під Харковом. І почалося зовсімзовсім нове життя. Звичайно, в комуні у нього стало знову своїм не тільки ім’я та прізвище, але й хвацько придумане по-батькові, і – обов’язкове новесеньке! – пацаняче прізвисько: Помідор. Бо відгодований на держхарчах хлопець покруглішав, і знову дуже вже зачервонілі щічки од вродженої гіпертонії засяяли до кожного іздалеку точнісінько так, як сяє у липні добре вгодований українським гарячим сонцем помідор з розкішного українського вгороду