Особливості професійної самоактуалізації студентів-психологів, які переживають кризу фахової готовності

Abstract

Статтю присвячено проблемі особливостей професійної самоактуалізації студентів-психологів, які переживають кризу фахової готовності. Розглянуто визначення терміну самоактуалізація та професійна самоактуалізація у наукових працях вітчизняних, російських та зарубіжних вчених. Зокрема, визначено професійну самоактуалізацію як складний багаторівневий феномен, процес направленої активності на прогрес у власному професійному розвитку, що зумовлений розкриттям власного професійного потенціалу. Висвітлено три підходи до вивчення самоактуалізації у професійній сфері: суб’єктно-діяльнісний, де професійна діяльність є головним підґрунтям для самоактуалізації особистості, через складнощі та внутрішні суперечності; особистісно-розвиваючий, де професійна самоактуалізація приводить до результату глибинних внутрішніх змін і формує і професійної зрілості; акмеологічний, в якому професійна само актуалізація – це досягнення найвищого рівня професіоналізму, професійної та особистісної зрілості (“акме”). Проаналізовано поняття кризи фахової готовності та особливості проживання кризи студентами психологами. Зазначено, що рівень переживань кризи фахової готовності є найбільш інтенсивним серед інших нормативних криз фахового навчання. Висвітлено особливості розгортання кризи: суперечливість між усвідомленням початку професійної діяльності та водночас недостатньою готовністю. Визначено внутрішньо-особистісний конфлікт між мотиваціями навчання та професійною мотивацією. Розглянуто ряд особливостей професійної самоактуалізації студентів-психологів та їх взаємозв'язок з проживанням кризи фахової готовності.