Педагогіка співробітництва та партнерства - фундамент Нової української школи

Abstract

У процесі розвитку особистості дитини в сучасних умовах особливу роль відіграє співробітництво дорослих і дітей, яке може бути розглянуте як особлива форма демократизації та гуманізації їх відносин, організації навчально-виховного процесу на активності та взаємодії обох сторін. Співробітництво завжди пов’язане з позицією учителя відносно до учня, яка найчастіше визначається як партнерство педагога і учня в цілісному педагогічному процесі. У зв’язку з цим, співробітництво передбачає посилення елементу партнерської взаємодії в освітньому процесі, ділові, засновані на довірі, взаємодопомозі і підтримці стосунки між вихователями і вихованцями. Основні концептуальні ідеї педагогіки співробітництва нашого часу у навчанні – це взаємодія, співтворчість, успіх як головна умова розвитку дітей у навчанні, навчання усіх дітей з будь-якими індивідуальними даними, систематичний зворотний зв’язок, рівні умови на уроці для кожного, комфортність учнів у класі, колективна комунікативність навчання, засвоєння знань на основі їх варіативного і багатократного повторення, вчення без примусу, ліквідація неуспішності і перевантажень, великоблочний виклад теоретичного матеріалу, управління, що коментується, варіативна оцінки знань, попередження помилок; у вихованні учнів особистість дитини – це головна цінність і основний об’єкт-суб’єкт уваги педагога, взаємодія, співтворчість, самовиховання, самоудосконалення і саморозвиток як вихователів, так і вихованців, урахування індивідуальних і типологічних особливостей усіх учасників, турбота про себе, оточуючих людей і світ, гуманістичний стиль спілкування і взаємовідносин, духовно-моральне збагачення особистості, колективна творча діяльність, добровільність участі вихованців, свобода вибору як форми, змісту справи, так і способів її реалізації, взаємодія з батьками і соціумом, самоврядування, попередження помилок.