Досягнення всеукраїнського центру вишивки і килимарства в Решетилівці: історичні віхи й перспективи

Abstract

У статті охарактеризовано витоки і перспективи діяльності Всеукраїнського центру вишивки і килимарства в м. Решетилівка Полтавської області, створення якого сприяє реалізації державної політики в галузі культури, забезпечує основи відродження та збереження традицій вишивки і килимарства як найстарішого художнього ремесла України, оскільки сьогодні в Україні існує проблема обізнаності населення про елементи нематеріальної культурної спадщини, причиною чого є брак інформаційних джерел, комунікаційних технологій та просвітницьких заходів відповідної тематики, а також недостатня мотивація дослідження цих питань. Акцентовано, що на сучасному етапі розвитку суспільства у світовому культурному просторі відбуваються значні й важливі зміни, пов’язані зі всеохоплюючим процесом глобалізації, під тиском якої зникають мови, забуваються і втрачаються традиції, послаблені локальні культури знаходяться на межі зникнення. Традиційні галузі української культури сприяють збереженню національної ідентичності, є консолідуючим чинником у процесі розвитку нації, а також важливою складовою економічного розвитку держави. Підкреслено, що зусиллями талановитих людей, які складають культурний осередок Решетилівщини, технологію вишивки «білим по білому» в 2017 році було внесено до Національного реєстру збереження нематеріальної культурної спадщини України, а в 2018 році – також і «традиції рослинного килимарства» Решетилівки. 3 жовтня 2018 року відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 987 створено державну неприбуткову установу «Всеукраїнський центр вишивки та килимарства» в м. Решетилівці на базі колишньої фабрики; цей центр вишивки та килимарства є культурно-просвітницьким, мистецьким, науково-дослідним закладом, що належить до сфери управління Міністерства культури України. У майбутньому заплановано дослідження історії славетних українських родів, династій, окремих майстрів вишивки, килимарства, ткацтва, видання мистецьких періодичних видань, наукових праць про народні художні промисли вишивальної та килимарської спадщини; участь у підготовці наукових кадрів – дослідників ремесел, музеєзнавців, культурологів, учителів технологій; виготовлення виробів і сувенірної продукції, оздоблених художньою національною вишивкою (одяг, інтер’єрно-обрядові тканини, головні убори, столовий та постільний асортимент), виготовлення килимових виробів та виробів художнього ткацтва.