Православні монастирі України — осередки освіти і підготовки жіноцтва до духовно-морального виховання дітей (ХІХ – поч. ХХ ст.)

Abstract

У статті розкриті й проаналізовані провідні тенденції підготовки жінок до духовноморального виховання дітей означеної доби, розкрита основна мета, процес зміст та завдання підготовки. Висвітлено при яких монастирях України того часу існували жіночі заклади освіти де готували дівчат до духовно­морального виховання дітей. Актуальність дослідження полягає в тому, що звернення до історичного досвіду жіночих православних монастирів України у підготовці жінок до духовно-морального виховання дітей у (ХІХ – поч. ХХ ст.) сприяє розумінню важливості духовності, моральності, виховання як фундаментальних ціннісно-смислових категорій педагогіки, прагненню зберегти «природні риси і характеристики» жінки бути матір’ю, дружиною, берегинею сімейного затишку, популяризації здобутків та розширенню і впровадження наукової інформації в сучасний освітній процес. Саме система монастирського виховання жінки стала механізмом саморегуляції християнської культури, оскільки сприяла досягненню цілісності християнського світу. В монастирях здійснювалося «окультурене» відтворення людини – як власне творця і водночас «продукту творчості» християнської культури. Там вихованка вчилася відчувати й усвідомлювати себе як частину цілого – частину, що містить у собі це ціле.