Університетське питання в дослідницькому полі вітчизняних професорів на межі ХІХ – ХХ століть

Abstract

В умовах становлення й розвитку вітчизняної університетської освіти у ХІХ ст. – на початку ХХ ст. закономірним є прояв інтересу до так званого «університетського питання» з боку вчених, громадських діячів, викладачів університетів й інших вищих навчальних закладів, попечителів навчальних округів, міністрів народної освіти, державних діячів тощо. Особливо гострі дискусії з означеної проблеми виникають на межі ХІХ – ХХ століть, коли діяльність університетів регламентується реакційним статутом 1884 р. Чимало відомих прогресивних діячів (В. Вернадський, М. Пирогов, І. Сеченов, К. Тімірязєв, Є. Трубецькой, С. Трубецькой, П. Фортунатов, О. Шварц та багато інших) виступали за розширення прав університетів, ключовою стала ідея автономного незалежного університету. Позиція прихильників самостійності університетів проявлялася у відповідних зверненнях. Так, у 1899 р. десять професорів подали на розгляд міністру народної освіти записку, в якій ішлося про принизливу роль викладачів, визначену нормативними документами. У 1905 р. 342 вчені підготували до друку в журналі “Вестник Европы” особливий документ “Записка о нуждах просвещения”, в якому йшлося про прогрес наукового поступу зусиллями вітчизняних науковців і невідповідне ставлення владних структур до таких досягнень. Численні публікації засвідчують зацікавлення до університетського питання: О. Посников, В. Соболевський, О. Чупров обґрунтовують ефективність університетської автономії на шпальтах періодичного видання «Русские ведомости»; К. Тімірязєв у власному збірнику статей «Наука и демократия» виступає за принцип академічної свободи; П. Струве у передмові до книги О. Георгієвського «Краткий очерк правительственных мер и предначертаний против студенческих беспорядков» роздумує про порушення прав людини в університетах, утиснення прав викладачів і студентів; В. Вернадський у статті «Про професорський з’їзд» пише про важливість створення “Асоціації для досягнення академічної свободи й покращення умов академічного життя”. Дослідження уможливило констатувати великий інтерес до «університетського питання» на межі ХІХ – ХХ століть. Зауважимо, що означена проблема має зв’язок з концептуальною «ідеєю університету», яку потрактовуємо як об’єднання всього комплексу знань і уявлень про університет: мети, завдань, принципів, структури, функцій, внутрішніх і зовнішніх відносин, місця й ролі в суспільстві на певному конкретно-історичному етапі.