Технологічна компетентність здобувачів вищої освіти як проблема педагогічної науки і практики

Abstract

У статті на засадах компетентнісного і технологічного наукових підходів розглянуто розуміння технологічної компетентності здобувачів вищої освіти у вітчизняній педагогічний науці і практиці. Зосереджено увагу на ідеї порівняння педагогічних процесів із виробничими у працях Я. А. Коменського, А. Макаренка, відомих українських (А. Алексюк, В. Бондар, І. Зязюн, В. Лозова, І. Підласий та ін.) і зарубіжних (Б. Блум, М. Вулман, М. Кларк, П. Мітчелл, Р. Томас та ін.). Акцентовано основні положення компетентнісного наукового підходу (О. Гузман, Г. Селевко, О. Савченко, В. Сєріков, А. Хуторський та ін.), якими увиразнено технологічну складову професійної компетентності фахівців різних кваліфікацій. У змісті технологічної компетентності здобувачів вищої освіти виокремлено два блоки: блок знань – методолого-теоретичних, інформаційно-змістових, методичних, технологічних, творчих; блок технік – набір різних методів і прийомів взаємодій людини з обладнанням, машинами, іншими засобами, що зумовлюють уміння проєктувати і конструювати нові технології, розвиток творчих здібностей фахівця. Проведено розмежування між поняттями «педагогічна технологія» (містить операційно-діяльнісний та операційно-процесуальний компоненти компетентності вчителя або викладача) і «виробнича технологія» (є системою креативно-технологічних знань, здібностей і стереотипів інструменталізованої діяльності особливості зі створення або перетворення об’єктів дійсності в обраній професійній сфері). Систематизовано досвід визначення поняття «технологічна компетентність фахівця» в основних значеннях: 1) технологія спілкування, технологія взаємодії, технологія організації індивідуальної діяльності; 2)традиційна технологія навчання, що означає застосування методів, засобів і форм; 3) спрямованість фахівця на досягнення запланованого результату (сукупність і послідовність методів і процесів для реалізації проєкту виробу або твору). У контексті зазначеного обрано розуміння технологічної компетентності здобувачів вищої освіти як інтегрованої особистісної властивості, що містить знання, технологічні вміння та навички, креативно-технологічні здібності, технологізовану рефлексію стосовно провідних процесів професійної діяльності і творчості.