Формування ціннісних орієнтацій магістрів гуманітарної галузі в процесі фахової підготовки

Abstract

У статті на засадах аксіологічного, компетентнісного, контекстного і діагностичного наукових підходів розглядається проблема становлення і розвитку сучасних освітніх цінностей у свідомості й діяльності українських здобувачів вищої освіти, зокрема – в магістратурах закладів вищої освіти з гуманітарних спеціальностей. Наведено результати діагностувального зрізу у формі анкетування здобувачів вищої освіти і викладачів, проведеного для з’ясування стану сформованості аксіологічного тезаурусу в магістрантіів-гуманітаріїв. Виокремлено рівневі групи магістрантів та запропоновано висновок із рекомендацією про необхідність добору методів, засобів і форм впливу на освітні цінності майбутніх фахівців гуманітарної сфери – культурологів, філософів, філологі.На підставі теоретичного пошуку, експериментального обстеження та узагальнення матеріалів у перспективах дослідження визначено розроблення аксіологічних засад контекстно-професійної моделі підготовки майбутніх магістрантів гуманітарної галузі, до яких належать: мета (формування професійної готовності на основі системи компетентностей, відповідна практична спрямованість процесу навчання), ціннісні основи (прагматичність, зв’язок із роботодавцями, система термінальних та інструментальних цінностей), принципи (самостійність у навчанні; формування змісту навчання через проблеми пізнавального, професійного, комунікативного, організаційного, аксіологічного характеру; цілісне включення здобувачів вищої освіти в навчально-пізнавальну і науково-дослідницьку діяльність; відкритість і свобода вибору ними власних дій; формування рефлексивної позиції у ставленні до себе як до суб’єкта фахової діяльності), відбір змісту (міждисциплінарність, контекстність). Доведено, що освітнє середовище формування ціннісних орієнтацій має бути заснованим на принципах: аксіології та відкритого навчання: опори на інформаційні технології; проєктування сучасного змісту освіти; розроблення інноваційних методик розвитку ціннісного компоненту професійних компетентностей; зміни традиційної ролі викладача як транслятора знань і освоєння ним ролі наставника, старшого колеги, консультанта, наукового керівника.