Аналіз взаємозв’язку травмівних переживань дитинства та дезадаптивної поведінки

Abstract

У статті розкривається питання взаємозв’язку травмівних переживань дитинства з дезадаптацією суб’єкта. Обґрунтовано психологічний зміст, сутність поняття «психотравма», розкрито її вплив на дезадаптивну поведінку. Описано специфіку психологічного підходу, яка полягає в тому, що при переживанні психічної травми провідна роль відводиться суб’єктивним чинникам: розумінню ситуації людиною, ставленню до неї, інтерпретації психотравмуючих ситуацій. Зазначено, що сприйняття реальності індивідом формується на основі його попереднього інфантильного досвіду. Представлено аналіз глибинно-психологічних витоків дезадаптації суб’єкта за допомогою використання окремих методик активного соціально-психологічного навчання – неавторський малюнок, комплекс тематичних психомалюнків. Здійснено науково-узагальнюючий аналіз фрагментів стенограми роботи за допомогою неавторського малюнку та тематичних авторських психомалюнків, де об’єктивовано вплив травмуючих переживань дитинства на психіку протагоніста. На основі емпіричного матеріалу виявлено основні критерії, компоненти травмівних переживань дитинства як чинників дезадаптації: інфантильні фіксації, що виявляються в регресивних формах поведінки, зокрема в агресивності, жорстокості, ненависті до усього живого, різних видах залежності. Встановлено, що дезадаптивна поведінка пов’язана з втратою суб’єктом власної тотожності, що виявляється в ригідності, стереотипності мислення та поведінки, відсутності креативності та нерозвинутості соціально-перцептивного інтелекту. Проаналізований емпіричний матеріал засвідчує, що деструктивні педагогічні впливи можуть породжувати фіксованість суб’єкта на травмах. Представлено схему «Чинники виникнення дезадаптації суб’єкта», де розкрито глибино-психологічні витоки дезадаптації, які пов’язані з травмуючими переживаннями дитинства.