Інноваційний та синтезуючий феномен дизайнерської діяльності архітектора Владислава Городецького

Abstract

На межі ХІХ і ХХ століть у Європі виникає і формується новий тип художникауніверсала, що поєднує в одній особі архітектора-дизайнера, графіка, живописця та інженера (як за доби Відродження: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Дюкер). Новому стилю у мистецтві, що виник і розповсюдився в цей час – модерну, – був притаманний дух стильової єдності художніх творів. Тому прагнення до створення цілісного твору мистецтва, у якому реалізована ідея синтезу мистецтв, утілилася в яскравих і неповторних архітектурних шедеврах Владислава Городецького, які він залишив у творчому спадку. В історію архітектури і дизайну В. Городецький увійшов як будівничий модерну. А модерн не знає вузької спеціалізації художника. Інтереси видатного архітектора поширювалися також на пов'язані з архітектурою такі види ужиткового мистецтва, як проектування меблів і оздоб, виготовлення ескізів розписів, скульптур і вітражів, шпалер і тканин, а ще він займався карбуванням по каменю і гіпсу, гравіюванням; створював ювелірні прикраси, ескізи взуття та одягу, оформляв книги, театральні декорації, афіші...