Подолання безпритульності на Полтавщині (з досвіду В. Короленка, Ф. Іванова, А. Макаренка)

Abstract

Захист прав та інтересів дітей і молоді – одна з основних ознак правової демократичної держави. Збереження фізичного, психічного й соціального здоров’я підростаючого покоління виступає в зв’язку з цим першочерговим соціальнопедагогічним завданням українського суспільства. Його вирішення детермінується державно-освітніми документами і позитивними соціальними зрушеннями у житті нашої країни. Все ж проблема соціальної незахищеності, зокрема дитячої безпритульності загострюється. У листопаді 2019 р. Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ встановив, що кількість безпритульних дітей, віком від 10 до 19 років, в Україні становить близько 150 – 180 тисяч; за неофіційною статистикою їх від мільйона до двох. Найбільшу кількість безпритульних зареєстровано у Волинській, Житомирській, Миколаївській, Полтавській, Чернівецькій областях і м. Києві. Серед названих областей – Полтавська, де ще в 20 – 30-і рр. минулого століття склався унікальний досвід виховання дітейбезпритульників.