Поетичні квіти історика. Мова про те, про що слід давно поговорити

Abstract

Нечасто на телебаченні зустрінеш справжній шедевр естетики в кінодраматургії. Тим більше – на документальній основі, коли оживають давні персонажі і речі. І особливо, коли йдеться про великих історичних осіб, їх неперебутність у духовному часопросторі життя і в нашій пам’яті. Очевидно, кіноновела Людмили Нестулі “Квіти на зиму” позначає якесь рубіжне явище в цій справі. В ній утілено поетичну історію – долю музею-садиби великого письменника-гуманіста Володимира Галактіоновича Короленка, а ще більше – самовідданого творця тієї драматичної історії маєтного ансамблю та його неповторного інтер’єру, старшої доньки письменника Софії Володимирівни – доброго генія цього унікального куточка Полтави. Кіносюжет – продовження своєрідної полтавської Короленкіани, що складає честь самій телерадіокомпанії “Лтава”.