Новий погляд на прийменникову систему

Abstract

Актуальність праці Тетяни Василівни Левакіної “Семантична диференціація та функціювання прийменників соціативності в українській мові” не викликає анінайменшого сумніву. У ній поставлено за мету проаналізувати кількісний і якісний склад прийменників української мови, що вказують на соціативні відношення, а також установити функційно-стилістичні сфери їхнього вживання. Робота цікава методами дослідження та інтерпретацією загальних і часткових теоретичних аспектів, які безпосередьо і опосередковано стосуються прийменникової системи з її внутрішніми лексико-семантичними зв’язками, ієрархічними залежностями, закріпленістю за функційними різновидами мови. Рецензована праця не осібна в лінгвістичному просторі, вона органічно входить до серії граматичних праць українських мовознавців, які зосереджували свої наукові зусилля довкруж питання статусу й типології прийменника, проблеми прийменникової еквівалентності. Позитивним є те, що ця робота концептуально пов’язана з реалізацією наукової програми Інституту української мови НАН України “Структура граматичних категорій української мови”. Увагу привернуло також широке коло завдань, виконання яких сповна забезпечило досягнення основної мети. Матеріал чотирьох розділів засвідчує, що численність завдань не тільки не перешкоджала глибині й вичерпності їхнього розв’язання, а навпаки, посилювала їхню аргументованість, спонукала до пошуку вагоміших доказів, які б дали підстави констатувати 1) окремішність прийменників соціативності в різних мовах, і в українській насамперед, 2) їхні генетичні зв’язки з іншими прийменниками та тими лексичними одиницями, котрі слугували базою для їхнього творення, а також 3) полісемантичність їхньої структури, 4) здатність синхронно репрезентувати різні значеннєві відтінки, що перебувають між собою у відношенні рівноважності або ядерно- периферійної співвіднесеності. Наукова новизна, як і актуальність, заслуговує схвалення, оскільки в роботі комплексно схарактеризовано соціативність як мовне явище на матеріалі українських прийменників, удосконалено й розширено семантичний формат соціативних прийменників, виявлено особливості їхньої закріпленості за різними стилями літературної мови. Тетяна Левакіна запропонувала власне визначення соціативності і ввела в лінгвістичний ужиток термін “еквіприйменник”, покласифікувала прийменникові одиниці, які залишилися за берегами лексикографічної практики, ідентифікувала ненормативні прийменники із семантикою соціативності. Вона суттєво доповнила й розширила теоретичні положення про способи вираження категорії сумісності в сучасній українській літературній мові.