Генеза ідеї університету: від «Magistri et discipuli» до якісної освіти в автономному ЗВО

Abstract

Автори відомого словника енциклопедичного словника Ф. А. Брокгауз й І. А. Єфрон стверджують, що європейський університет – продукт пізнього Середньовіччя, який не має прямого зв’язку з великими навчальними закладами стародавнього світу (такими, як александрійський музей Птолемеїв, філософська школа в Афінах тощо), проте незаперечним залишається спільне в завданнях та устрої названих закладів. Професори та учні перших університетів («magistri et discipuli») утворюють особливі корпорації з власною юрисдикцією, органами самоуправління й привілеями, отриманими від місцевої й «універсальної» влади. У той час будь-яке об’єднання називалося «universitas». Усі науки, які викладалися латинською мовою, користувалися незаперечним визнаним авторитетом, наукові ступені мали загальноєвропейське значення. Суттєва риса середньовічного університету – його церковний характер (члени університетської корпорації називалися кліріками, а економічний розвиток визначався переважно церковними пребендами).