Про межі критики, або літературознавчі одкровення Івана Кошелівця Рецензія на книгу: Кошелівець І. МОЖНА ОДВЕРТО? або ТУГА ЗА КАТАРСИСОМ (статті, огляди, рецензії, інтерв’ю) : зб. наук. праць / упоряд., прим. [І. Кошелівця], Л. Тарнашинської, передмови: Є. Сверстюка, В. Коптілова, Л. Тарнашинської. Харків : ФОП Панов А. М., 2018. 648 с.

Abstract

Наукова спадщина Івана Кошелівця – надзвичайно важлива, а проте обійдена увагою і видавців, і критики – уперше з часу здобуття Україною державності, зібрана й упорядкована Людмилою Тарнашинською, з’являється окремим (хоч і малотиражним) виданням (Харків, 2018). Проблема кількадесятирічної відсутності в національному літературному процесі одного з чільних українських інтелектуалів (бібліографія якого, без перебільшення, зробила б честь будь-якій європейській літературі), за незначними винятками, стосується всього покоління DP-вигнанців, вирваних із рідного ґрунту й «засуджених на ув’язнення чужим простором». До цього спізненого, але від того не менш важливого видання вибраних (чи вірогідніше – зібраних) праць І. Кошелівця ввійшли літературно-критичні, історико-літературні, теоретичні розвідки, літературні портрети, перед- і післямови до видрукуваних ним у «Сучасності» книг українських шістдесятників (В. Симоненка, Є. Сверстюка, І. Світличного та ін.), уривки з найважливіших монографій (наприклад, про О. Довженка, М. Скрипника), есеїстичні та публіцистичні статті (знаки втручання вченого в су - спільне життя), автобіографічні матеріали, які відображають загальну картину українського літературного життя другої половини ХХ ст. (від середини 1940-х до кінця 1990-х рр.) і роль І. Кошелівця в ньому.