Антропоніміка парафіяльних ієреїв Пирятинської протопопії другої половини ХVІІІ століття

Abstract

У статті на основі даних зі сповідних розписів проаналізована антропоніміка парафіяльних ієреїв Пирятинської протопопії другої половини XVIII століття. З’ясовано, що попри наявність офіційного зразку заповнення сповідних розписів, який передбачав трилексемну антропонімоформу іменування людини на практиці застосовувалася дволексемна форма. З 223 ієреїв, які здійснювали душпастирську діяльність у протопопії, 114 (49%) іменувалися з використанням імені, по батькові та прізвища, а 119 осіб (51%) послуговувалися іменем і прізвищевою назвою. Передача прізвищевих назв не була сталою та могла трансформуватися. Водночас, порівняння частоти використання трилексемних антропонімоформ ієреїв із представниками інших соціальних груп засвідчує, що священики частіше застосовували її для свого іменування. Доведено, що прізвищеві назви ієреїв сформовано суфіксацією через уживання формату -ський, -цький, -ич, -ів, -їв, -єв, -енко, -єнко. У більшості – 127 ієреїв (54,5%) – воно створено суфіксацією через уживання формату -ський, -цький.