“Свого язика не знає…”, або чому Гоголь писав російською?

Abstract

На чергових Гоголівських читаннях, що торік уже вдесяте пройшли в московському "Домі Гоголя", перед початком першого пленарного засідання, тобто ще до мого виступу з доповіддю, в кулуарах мене запопала збентежена московська колежанка-гоголезнавець, щоб висловити свій подив, ба спантеличення (вгадувалося - обурення) означеною в програмі темою. Мовляв, наскільки науково коректним є сформульоване запитання? Хіба йдеться не про класика російської літератури? Отже, як бачимо, мовна двоїстість була первісно закладена в генетиці Гоголя, в його долі та творчій біографії: він достатньо знав як українську, так і російську, однак говорити про "досконале" (у нормативному сенсі цього слова) його володіння обома мовами навряд чиє підстави. Гельсінґфорський професор Йосиф Мандельштам, автор праці про гоголівський стиль(1902), котра не втратила цінності до сьогодні, писав: "У Гоголя помітно, як послуговування то малоросійською, то російською мовою дає думці те або інше спрямування, і навпаки, в передчутті напрямку, в якому піде його думка наступної миті, Гоголь вдається до тієї чи іншої мови, залежно від того, в яку вкладається думка поетичніше, легше, яскравіше". При цьому для Гоголя аж ніяк не було секретом принизливе, упосліджене становище української мови, української культури в імперії. Ішов фронтальний наступ самодержавної влади на українську школу, українську книгу, українську мову. Заперечувався сам факт існування такої мови. Гоголь одразу почав писати "владичною" (як сам пізніше її означив) мовою, і все, що створив, створив російською. Останніми роками в українському гоголезнавстві означилося ціле "віяло" різних версій, спрямованих на "українізацію" творчості Гоголя. Деякі ґрунтуються виїмково на "голому" факті етнічного походження, а то навіть на суто територіальному чинникові, місці народження або мешкання письменника. Прихильники цієї та інших подібних концепцій вважають "хибним" і застарілим традиційне уявлення про те, що мова є "вирішалним чинником приналежності твору до тієї чи тієї національної літератури". Творчість Гоголя - найяскравіший тому доказ. Тому творчість Гоголя (та інших російськомовних письменників – етнічних українців) можна схарактеризувати як російськомовне відгалуження української культури, але при цьому як факт російської літератури. Гоголь, котрий не написав, як ми пам’ятаємо, жодного художнього рядка українською, поза сумнівом, належав до російської літератури.