Психопрофілактика вірусу дезінформації

Abstract

Нашестя коронавірусу-19 уже влучно схарактеризували як гібридну пандемію, що складається з фізіологічного впливу на організм і психологічного впливу на свідомість, який, завдяки Інтернету, набагато потужніший і за швидкістю розповсюдження, і за чисельністю респондентів. Саме тому правдивість або викривленість інформації, у випадку зараження світової мережі фейками-брехнею про коронавірус, може мати негативні наслідки навіть жахливіші, ніж біологічний збудник хвороби. З проблемою брехні в масмедіа автор зітнувся в 2005 році, коли вийшла книга «Психохірургія наклепів» [13], в якій була запропонована психологічна концепція брехні на прикладі аналізу спроб дискредитації екологічної (ґрунтозахисної) системи землеробства Ф. Т. Моргуна [17; 18]. Вона певним чином доповнює фундаментальну теорію брехні Пола Екмана [27]. Якщо Екман зосереджує увагу на розпізнаванні брехні в живому міжособистісному спілкуванні, то автор звертається до психологічних механізмів масмедійних викривлень інформації. Особливості фейків у пресі, на телебаченні, в Інтернеті, які полягають у тому, що, по-перше, як правило, оббріхана людина не може відреагувати оперативно і, по-друге, широта впливу брехні на читачів, глядачів, користувачів досягає планетарних (або ноосферних, за В. Вернадським) масштабів.