Риси байронічної поеми у творчості Тараса Шевченка (“Катерина”)

Abstract

Байронізм - яскраве і напрочуд складне історико-літературне явище, яке охоплює не тільки ореол особистості й творчості Дж.Г. Байрона, але й цілий комплекс тем, мотивів, образів, поетикальних рішень, що виявилися не лише в англійській літературі, а й в інших літературах світу. Захоплення особистістю і поезією Дж.Г. Байрона, поширення в європейській культурі початку XIX століття його ідей та естетичних принципів стало одним із чинників формування національних варіантів романтизму. Вплив байронізму на слов’янські літератури був і прямим (від англійської літератури безпосередньо до іншо літератури), і опосередкованим (через посередництво інших літератур). У статті визначено типологічні зв’язки між поемами Дж.Г. Байрона і Т.Г. Шевченка. Встановлено жанрові ознаки байронічної поеми у творі Т.Г. Шевченка "Катерина", а також художнє новаторство митця, котрий виходив за межі усталених романтичних жанрів, надаючи їм актуального національного змісту. Виявлено схожість і відмінність поем Дж.Г. Байрона і Т.Г. Шевченка на різних рівнях текстової структури (сюжет, композиція, мотивна організація, авторська позиція, форма оповіді тощо). Розкрито специфіку поеми "Катерина" як синтетичного жанру, в якому поєдналися європейські й національні традиції, біблійні та фольклорні структури (архетипи, концепти, мотиви, образи, символи), романтичні й реалістичні тенденції.