Рефлексивні схеми екфразису як лінгвокогнітивна основа розгортання екфрастичного простору в сучасних англомовних есе про образотворче мистецтво (на матеріалі есе Джона Бергера і Роберта Х’юза про творчість Леона Кософфа)

Abstract

У даному дослідженні методологічний апарат когнітивної лінгвістики застосовано для аналізу екфразису в есе про образотворче (візуальне) мистецтво сучасних англомовних авторів. Беручи за основу класичне визначення екафразису як “літературної репрезентації візуального мистецтва” [5, с. 297], у руслі сучасної тенденції до розширення екфразису за кількома лініями, у тому числі і за лінією жанрів [3, с. 225], ми екстраполюємо поняття екфразису на есе ‒ твори нехудожньої літератури, враховуючи зауваження про те, що екфразис слід розглядати і стосовно текстів, які належать до мистецтвознавчої критики [5, с. 304]. Екфрастичний простір ми тлумачимо як складне вербально оприявнене когнітивне явище, пов’язане з породженням смислів у результаті взаємодії візуального та вербального. У розробці поняття “рефлексивна схема екфразису” ми спираємося на поняття “саморефлексивна література” (self-reflexive literature) у літературознавстві [7] і поняття “метакогніція” (metacognition) у когнітивній психології [4], а також на поняття схеми в когнітивній лінгвістиці [1].