Дозвіллєва діяльність дітей з особливими освітніми потребами в умовах застосування дистанційних технологій

Abstract

Проблема організації дозвілля дітей з особливими освітніми потребами завжди привертала увагу науковців усього світу. Феномен «вільного часу розглядається як соціальна цінність, як важливий чинник всебічного розвитку людини, її потреб, інтересів, нахилів» [3, c.122]. Дозвілля, на думку дослідників, «це специфічна сфера діяльності у вільний час, у якій відбувається фізичний і духовний розвиток особистості, задовольняються її особистісні інтереси й нахили» [2, c.12]. З погляду О.С. Жамсуевої, поняття «вільний час» набагато ширше, ніж поняття «дозвілля», яке є структурною частиною вільного часу. І, хоча ці поняття мають «безліч подібностей, але є і відмінності», головна з яких полягає в тому, що «вільний час» може бути як діяльним, так і бездіяльним, однак «дозвілля» - це завжди діяльність [1, с.109]. Не зважаючи на наявність різних поглядів дослідників щодо понять вільний час та дозвілля, в одному вони одностайні – ці феномени займають важливе місце в житті будь якої особистості, зокрема дітей з особливими освітніми потребами.