Опозиція в євангельсько-баптистському русі в УРСР (середина 40-х — 80-ті роки ХХ століття)

Abstract

У сучасних умовах пошуку Україною свого місця поміж європейських держав і постійного зростання ролі релігійних інституцій у розвитку громадянського суспільства винятково важливе значення належить всебічному дослідженню історичного минулого нашого народу задля використання попереднього досвіду в нинішньому бутті релігійних спільнот і в майбутньому. Найбільше це стосується тих сторінок історії, які упродовж тривалого часу невиправдано приховувалися або ж свідомо перекручувалися. З-поміж них — і розвиток пізнього українського протестантизму за радянської доби, зокрема опозиційних до тогочасної офіційної влади релігійних рухів євангельсько-баптистського спрямування. Враховуючи те, що чинна влада продовжує певною мірою зберігати радянську традицію у виявленні офіційної прихильності винятково до православних церков, тим самим консервуючи в суспільстві стереотипи минулого про протестанта — ворога народу та державного ладу; також те, що цьому процесові сприяє непомітна чи, навіть, мовчазна реакція офіційного керівництва об’єднання Євангельських християн- баптистів (ЄХБ), і це в умовах постійного зростання впливу протестантизму в Україні — необхідно відзначити нагальну потребу повноти історичного відтворення процесів формування нинішньої релігійної палітри України загалом та історії розвитку баптизму в Україні зокрема.