Павло Іванович Сениця

Abstract

Роки незалежності України – це доба оновлення суспільної свідомості, звільнення від стереотипів, формування нового погляду на історію держави. У нашій уяві закріпилося уявлення про 1920-ті рр. як про добу «розстріляного відродження». Імена десятків талановитих митців України було вилучено з історії національної культури, факти їх біографії перекручено, здобутки замовчено. Композитор, фольклорист, педагог, молодший сучасник М. Лисенка, Павло Іванович Сениця – автор близько 250 творів: 2-х симфоній (1905, 1912), симфонічної увертюри (1908), поеми (1952), 7 струнних квартетів, квартету для духових інструментів, 2-х «Дум» для віолончелі та фортепіано, Скерцо для фортепіано, музики для духових інструментів, опери «Наймичка» за поемою Т. Шевченка, хорів, солоспівів та вокальних ансамблів на вірші Т. Шевченка, М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, О. Олеся. Науково-теоретичний доробок композитора представлений роботами «Сучасна українська музика» (1923), «Українська вокальна музика» (1925), «Українські народні пісні, записані на Волині» (1926), «П. Демуцький» (1931).