Мова і мислення у філософії Людвіга Вітгенштайна

Abstract

На початку XX століття Дж. Мур відстоював погляд, що завдання філософії досліджувати не дійсність, а мову про дійсність, точніше аналіз та пояснення значень висловлювань. Л. Вітгенштайн в «Трактаті» також відмічав, що мета філософії – логічне пояснення суджень. (1.TLP, 4.112) Тут він ще слідував за Б. Раселом і намагався вибудувати штучну мову, яка б завдяки своїй логічній формі вірно відображала дійсність. Реалізувавши таку програму в «Трактаті» Вітгенштайн відійшов від філософії. З поверненням після 10 р. до Кембриджу починається новий період розвитку його філософії, що отримав назву філософії буденної (ordinary) мови. Вітгенштайн відмовився від ідеї ідеальної мови, яка може віддзеркалювати світ. Йому стало очевидним, що в філософа не має можливості вийти за рамки мови, щоб порівняти граматичну форму з формою дійсності, а тому говорити про адекватність мови дійсності неможливо.