Організація уроків у церковно­парафіяльних школах ХІХ ­ початку ХХ століть

Abstract

У статті розглянуто проблеми, що склалися навколо церковнопарафіяльних шкіл у другій половині ХІХ ст. та аналізу їх дальшого розвитку під контролем Святійшого Синоду. Розглянуто процес навчання в церковно-парафіяльних школах на основі Правил 1884 року і Програм 1886 і 1898 рр. Функціонування системи нородної освіти в другій половині XIX ст. було представлено початковим рівнем оволодіння знаннями, який в основному забезпечує церковно-парафіяльні і земські школи. Міністерству народної освіти, було необхідно традиції та новації, викликані потребами суспільства в загальному реформуванні освітньої системи. У цей час в освітній політиці склалася суперечлива ситуація щодо статусу церковно-парафіяльних шкіл: куди їх слід відносити - до Міністерства народної освіти або до Святійшого Синоду. В 1884 р виходять Правила, що регламентують статус церковно-парафіяльних шкіл та шкіл грамоти (їх також закріплюють до Святішого Синоду). Дані навчальні заклади слугували місцем отримання базової освіти для дітей нижчих верств населення, переважно селян. Головними дисциплінами були: Закон Божий, церковнослов’янське читання, церковні співи, церковна історія, арифметика, російська мова, вітчизняна історія, географія, геометричне креслення і малювання, дидактика, основи гігієни, чистописання.