“Дзеркало, в яке зазираєш, щоб зрозуміти себе у часі...”

Abstract

Людмилу Нестулю – автора і ведучу програм на ОД ТРК “Лтава”, поета і публіциста – добре знають полтавські глядачі. Творчий доробок журналістки, як і її колег-“лтавівців”, демонструє намагання заповнити ту прогалину сучасного масового телебачення, яка утворилася в результаті його спрямованості на споживацьку розважальність, що спрощує й баналізує глибинні прояви життя. Натомість у полі зору Л. Нестулі – проблеми української культури від найдавніших часів до сучасності. Чільними рисами її індивідуального творчого стилю є історіософське осмислення вітчизняної минувшини, ґрунтовне студіювання артефактів і персоналій національного мистецтва, вияскравлення духовних пошуків, пріоритетів і ментальних настанов українства. Переважна більшість тем, до яких апелює авторка, зосереджуються на крайових реаліях і постатях. Полтавський контекст у творчості Л. Нестулі охоплює культурний ландшафт – від природних пейзажів до окультуреного архітектурою простору, в який органічно вписані люди, котрі формують гуманітарну ауру краю від найдавніших часів донині. Так, у циклі передач “Майстерня”, завдяки якому в 90-ті рр. минулого століття глядач познайомився з художниками П. Воликом, Е. Трирогом, О. Левадним та іншими, журналістка занурюється в психологію творчості митця, розшифровуючи мотиви і смисли його творінь. Із 2005 р. на телеекрани області виходить цикл просвітницьких передач “Уроки історії”. Веде їх разом з колегами і Л. Нестуля. Програма побудована у формі діалогу з авторитетними фахівцями в різних сферах гуманітарного знання. Важливе місце в доробку Л. Нестулі посідають проблеми духовності. Цикли програм “Христос – моя сила” (2005–2009) та “Вектори духовності” (2011) мають виразне просвітницьке спрямування, наближають традиції віри і цінності воцерковленого життя до полтавського глядача. Л. Нестуля плідно працює як автор і режисер телевізійних фільмів, з-поміж яких слід виокремити “Мій у значенні невіддільний від мене”, “Дихання Духу Живого”, “Лікті дитини, яка біжить”, “Тінь води”, “Посудна справа”, “Намальоване вогнище”, “Квіти на зиму”. Надзвичайно цінним і дієвим стильовим прийомом циклу Людмили Нестулі “З одвічністю на «ти»” є відкритий фінал, що змушує замислитися про час і про себе. Немає нічого нового під сонцем, тож у минувшині шукаймо себе теперішніх. І пам’ятаймо: дух перемагає зло. Задля цього і зводять храми.