Топологія полімотивації навчання і теорія поетапного формування розумових дій

Abstract

Сучасний прискорений розвиток продуктивних сил, науки і культури, коли людство вступило у «психозойську еру» (за В. І. Вернадським), вимагає подальшого вдосконалення шляхів освіти на науковій «ноосферній» основі. Педагогічна психологія покликана розробити оптимальну теорію навчання, причому справа ускладнюється тим, що тепер недостатньо просто навчити людину чому-небудь, треба навчити її вчитися протягом усього життя. Саме необхідність «перманентною навчання» ставить перед психологією освіти нові завдання, і одним із найважливіших є виховання в учнів, студентів, дорослих пізнавальної мотивації, «безкорисної спраги» пізнання і творчості (М. І. Алексеева [1], С. С. Зашок [16], Є. П. Ільїн [18], Т. С. Кириленко [20], О. Л. Кононко [21], В. Ф. Моргун [33-34; 36; 41], С. Г. Москвичьов [47], О. П. Саннікова [52], В. А. Семиченко [53], Р. Фрснкін [55], О. Я. Чсбикін [36], В. М. Юрченко [57] та ін.).