Своєрідність творчості Фрідріха Геббеля: міфопоетичний аспект

Abstract

Чільне місце в німецькому письменстві постромантичного періоду посідає поет, новеліст і драматург Фрідріх Геббель (1813– 1863), художній спадок якого залишається невідомим та маловивченим. Ознайомити широкий загал із творчим набутком німецького літератора, своєрідністю його художнього методу – головна мета монографії О. Кобзар. Багатий досвід вивчення й аналізу міфологічних явищ і тенденцій німецьких мислителів XІX століття розглядається в монографії О. Кобзар “Фрідріх Геббель: художнівиміри міфу”. Дослідження міфологічних теорій у німецькій науці вказаного періоду авторка вважає актуальним, оскільки воно дозволяє, з одного боку, осмислити історію вивчення міфології у світовій культурі взагалі, а з іншого – акцентувати використання міфопоетики в конкретно-історичних формах індивідуальної авторської творчості. Основна частина монографії присвячена власне літературному та філософському доробку Ф. Геббеля, розглянутому крізь призму його оточення, часу, які, безперечно, справили значний вплив на стиль і природу творчості митця. Різновекторні філософсько-естетичні роздуми німецького письменника, його погляди на літературу взагалі та драматичне мистецтво зокрема, ставлення до міфології як витоків історії та культури людства розглянуто в другому розділі монографії. Дослідниця акцентує увагу на тому, що зв’язки естетики Ф. Геббеля з філософією німецького романтизму не обмежуються її безпосередньою рецепцією. Зіставлення філософських роздумів письменника, як і його художніх творів, образів, мотивів, із текстами Г.В.Ф. Гегеля, Ф. Шеллінґа, А. Шопенгауера, котрі, згідно з біографією митця, не були йому ще відомі, засвідчує гомогенність ідей драматурга і філософів, їх сурядність, що демонструють численні приклади. Належне місце відведено аналізу рецепції міфопоетики Ф. Геббеля в наукових розвідках німецьких літературознавців.