“Честь і хвала … тим, хто положив свою працю на таку … поважну справу” (“Рідний Край” про Святе Письмо в українському перекладі)

Abstract

Уширокому спектрі завдань, які мала реалізувати на своїх сторінках “часопись політична, економічна, літературна і наукова” “Рідний Край”, що приходила до читача на початку ХХ століття (1905–1916 рр.), – переклад Святого Письма українською мовою. Цього давно й з нетерпінням ждали прихильники рідного слова, тож мрія їхня почала здійснюватися: “хвиля останніх часів винесла на світ Божий цей скарб, що так довго не давався нам, українцям” [Рідний Край. – 1906. – Число 41. – С. 5]. Проблема перекладу Божого слова не з нових, радше з вічних, а ще – цього ніколи не варт забувати – з вельми делікатних. В Україні вона завжди розв’язувалася болісно, натрапляла на великі перешкоди, спричиняла конфлікти між українцями й неукраїнцями, священиками і вірянами, церковною верхівкою й українською духовною елітою... Надання Святому Письму українськомовної форми – це окрема сторінка в історії самостановлення, самоствердження, функційного впотужнення мови титульної нації в Малоросії-Україні, тієї величної і водночас стражденної мови, яка й сьогодні органічно не влилася в усі сфери життя, а змушена й після набуття статусу державної конкурувати з іншими мовами, що силоміць перебирають на себе права мови-господині в уже незалежній і самостійній Україні. І нині часто можна почути з вуст багатьох, навіть святих отців та їхніх чільників від найвищого до найнижчого рангів, твердження про несвященність, неканонічність української мови. Гостру відповідь таким служителям культу православної церкви дала майже століття тому Олена Пчілка у своїй статті “Євангеліє українською мовою (в новому тексті)”, уміщеній у “Рідному Краї” [1906. – Число 41. – С. 9]. Дискутувати з мирянами й церковниками, які виводять українську мову з простору святості, благодаті, – річ невдала, ба навіть грішна. Про все це виказав святий апостол Павло у відомому посланні до коринтян... Отже, усі мови світу, й українська також, священні. Олена Пчілка - невтомна редакторка “Рідного Краю”, постійно дбаючи про сущий український день, завжди орієнтувалася на майбутнє своєї нації. Для неї вихід у світ перекладеного українською мовою Євангелія не тільки подія, велика радість, а відчутна перемога на шляху до справжнього і вже незворотного розквіту української справи, бо він, цей переклад, не лише вгамовував духовний запит українців-патріотів, а розбив чудернацьку безглузду думку, що українська мова не підходить до того, аби “нею переказано було такі речі, як євангеліє”, високо підняв “повагу нашого покривдженого слова: вставатиме воно, те українське слово, з занедбання та зневаги навіть перед тими, хто до сеї пори не вірив у його здатність і скарби.