Слово письменника про державного діяча: Олесь Гончар про Федора Моргуна

Abstract

З діарійної, епістолярної спадщини Олеся Гончара довідуємося, що в цього відомого на весь світ майстра слова склалися теплі багаторічні взаємини з досвідченим державним діячем, письменником Федором Моргуном. Олесь Терентійович майже не мав друзів серед керівників-комуністів різних рангів, спілкуючись із ними, не переходив межі офіційності, за можливості уникав зустрічей з цими людьми, дистанціювався. У щоденниках знаходимо одинадцять записів різних років (1977–1991), присвячених Федорові Моргуну. Ретельно прочитані щоденники, епістолярій Олеся Гончара пересвідчують у тому, що цей письменник присвятив своє життя іншим людям. Подив викликає те, де він знаходив час і сили, щоб оббивати пороги високих інстанцій, стукати в наглухо зачинені двері, аби допомогти тим, хто потребував матеріальної й моральної підтримки, над ким збиткувалися сильні світу цього, до кого була немилосердною доля. Не раз і не два Олесь Терентійович звертається з різними клопотаннями до Федора Трохимовича. Валентина Гончар розповідає, що багато земляків просили в Олеся Гончара допомоги, поради. Він переймався їхніми бідами, шукав людей у столиці й області, які б чимось посприяли полтавцям. Олесь Терентійович частенько переадресовував Федорові Моргуну одержані від краян послання, знаючи, що той обов’язково зреагує на них і за першої ж змоги стане на захист людини. Щоденники, листи Олеся Гончара засвід- чують, що для їхнього автора Федір Моргун був не лише мудрим партійним керівником, самобутнім письменником, а й близькою людиною, якій можна довірити щось потайне. Олесь Терентійович і Федір Трохимович мали багато спільного в поглядах на тодішнє життя, їм обом боліла несправедливість, вони могли відверто говорити між собою про те, про що не велено було вести мову. Самобутність Федора Моргуна яскраво виявилася в тому, що він, обіймаючи високі партійні посади, шліфував свою письменницьку майстерність, не випускав із рук пера. Передусім за це його шанував і підтримував визначний український письменник Олесь Гончар. Письменник Моргун розумів, тонко відчував силу “мудрого, красивого, зваженого слова” свого колеги по перу, високо оцінював велич його романів, повістей, новел, публіцистичних розвідок, захоплювався невтомним трудівником на ниві літератури, який упродовж довгого, сповненого тривог і радостей, невдач і перемог, критики і похвали, шельмування і визнання мистецького шляху не зрадив своєму творчому кредо, визначеному ще в юнацькі роки. Спадщина письменника і вченого Федора Моргуна ще чекає свого дослідника, який, хочеться вірити, не відбілюючи і не очорнюючи цієї постаті, належно – об’єктивно, без ідеологічних маніпуляцій – поцінує вклад її в нашу науку й наше красне письменство.